Я не люблю... (не Висоцький звичайно, але... )

Я не люблю, коли мене чекають
Й не відають коли я знову в путь
Ті двоє, що так мило засинають,
Яких до себе завжди хочу пригорнуть.

Біда мені, що я то розумію,
І горе, що не зміг змінити те...
Простіть мене... Та я все щиро вірю,
Що зможу бути, де потрібен більш за все...